Гуманітарна ситуація на окупованих територіях та в районах поблизу лінії фронту залишається критичною. Зміни на полі бою не означають автоматичного покращення умов життя цивільного населення. Навпаки, за даними ООН, у 2026 році гуманітарні потреби та цивільні втрати залишаються надзвичайно високими.
За оцінкою ООН, у 2026 році гуманітарної допомоги потребують близько 10,8 мільйона людей по всій Україні. Міжнародні гуманітарні організації планують надати життєво необхідну підтримку 4,1 мільйона найбільш уразливих людей. Для цього необхідно 2,3 мільярда доларів. Найвищі потреби ООН визначає у прифронтових районах та північних прикордонних громадах, де бойові дії руйнують цивільну інфраструктуру та порушують доступ до основних послуг.
Окремо складною залишається ситуація на окупованих територіях. За українськими оцінками, там можуть залишатися близько 6 мільйонів цивільних. Водночас точну кількість людей, які фактично проживають на окупованих територіях у 2026 році, незалежно перевірити надзвичайно складно. ООН наголошує на відсутності належного гуманітарного доступу до цих територій, через що оцінити реальний масштаб потреб значно важче.
Вода та продовольство
На окупованих територіях доступ до води та продуктів залежить не лише від наявності запасів, а й від стану інфраструктури та можливості доставити необхідне. Пошкодження водогонів, електромереж, насосних станцій і доріг ускладнюють регулярне постачання.
Для людей, які залишаються в населених пунктах поблизу фронту, проблема має ще один вимір. Навіть коли необхідні запаси є, їх доставка може бути небезпечною або тимчасово неможливою через обстріли та удари по транспортній інфраструктурі.
Наслідки пошкодження енергетики поширюються далеко за межі електропостачання. Минулої зими атаки на енергетичну інфраструктуру спричиняли одночасні перебої з електрикою, теплом і водою. Для прифронтових громад це означає ризик зупинки насосів, опалювальних систем, магазинів та медичних пунктів.
Особливо вразливими є літні люди, люди з інвалідністю та ті, хто не має можливості самостійно виїхати. Для них перебої з водою або продуктами швидко перетворюються на кризу, яку неможливо вирішити власними силами.
Медична допомога
Медична система на територіях, наближених до фронту, працює в умовах постійного ризику. Пошкодження лікарень, нестача персоналу, перебої з електроенергією та складнощі з доставкою медикаментів обмежують доступ цивільних до лікування.
Міжнародний комітет порятунку надає мобільну медичну допомогу громадам поблизу лінії фронту. Такі програми особливо важливі там, де стаціонарна медична інфраструктура пошкоджена або працює з обмеженнями.
Проблема стосується не лише фізичного здоров'я. Тривала війна, переміщення, втрата близьких, насильство та постійне перебування під загрозою мають довготривалі психологічні наслідки. Міжнародні організації окремо наголошують на потребах дітей, жінок та людей, які пережили насильство.
Ситуація з безпекою у 2026 році погіршилася. За даними Моніторингової місії ООН з прав людини, у липні загинули щонайменше 448 цивільних, ще 2675 були поранені. Це був найвищий місячний показник загиблих цивільних з травня 2022 року. У серпні загинули ще щонайменше 372 цивільні та 2349 були поранені. Серпень став другим за кількістю цивільних жертв місяцем 2026 року після липня.
За перші вісім місяців 2026 року ООН зафіксувала 2222 загиблих і 13 058 поранених цивільних. Це на 55% більше, ніж за аналогічний період 2025 року, коли було зафіксовано 1694 загиблих і 8165 поранених. Водночас уже за січень–серпень 2026 року кількість цивільних жертв перевищила показник за весь 2025 рік.
Окупація та обмежений доступ
Близько 6 мільйонів цивільних, які, за українськими оцінками, залишаються на тимчасово окупованих територіях, перебувають в особливо складному становищі. Цю цифру слід сприймати як оцінку, а не як незалежно підтверджений перепис населення.
ООН наголошує, що не має повноцінного доступу до окупованих територій. Через це незалежний моніторинг порушень прав людини та гуманітарних потреб там значно складніший.
Останні дані ООН також показують масштаб проблеми з доступом до інформації. У серпні Місія змогла підтвердити 4 загиблих і 35 поранених цивільних на окупованій Росією території України. Водночас через відсутність незалежних джерел ООН не змогла перевірити переважну більшість повідомлень про інші жертви. Це означає, що підтверджена статистика не може розглядатися як повний показник реального масштабу цивільних втрат на окупованих територіях.
Відсутність незалежного доступу не означає відсутності потреб. Навпаки, чим складніше перевірити ситуацію, тим більшим стає ризик, що люди залишаться без своєчасної медичної, продовольчої та соціальної підтримки.
Олешки як приклад окупованої території
Ситуація в Олешках на Херсонщині демонструє, наскільки складним може бути становище цивільного населення в умовах окупації та обмеженого гуманітарного доступу.
За повідомленнями української сторони, населення міста стикається з нестачею продовольства, медикаментів та предметів першої необхідності. Водночас відсутність безпечного та регулярного доступу ускладнює незалежну оцінку потреб людей і доставку необхідних ресурсів.
Для правозахисного підходу принциповим є саме це питання: цивільні не повинні втрачати доступ до базових послуг через те, що територія перебуває під окупацією або знаходиться в зоні активних бойових дій.
Олешки є прикладом ширшої проблеми. Коли незалежний доступ обмежений, складніше перевірити інформацію про стан населення, масштаби нестачі продовольства та медикаментів, доступ до води й можливість евакуації.
Сіра зона: точних цифр немає, але ризик зростає
Для так званої «сірої зони» немає окремої надійної офіційної статистики щодо кількості людей, які там постійно проживають. Населення таких районів постійно змінюється через евакуацію, переміщення та загострення бойових дій.
Водночас масштаб населення, яке живе у прифронтових регіонах, можна оцінити. До переліку прифронтових територій входять 10 областей, де проживає понад 6 мільйонів людей. Ця цифра не означає, що всі ці люди перебувають безпосередньо біля лінії фронту. Вона показує масштаб населення регіонів, де ризики для цивільних значно вищі.
ООН визначає саме прифронтові райони серед територій із найвищими гуманітарними потребами. Основними причинами є інтенсивні обстріли, пошкодження цивільної інфраструктури та перебої з основними послугами.
У таких громадах навіть короткочасне загострення може порушити евакуацію, доставку продуктів, роботу медичного пункту або доступ до аптек.
Зима як окремий ризик
Наближення зими може посилити вже наявні проблеми. Саме тому ООН та гуманітарні організації у липні 2026 року запустили План реагування на осінньо-зимовий період 2026–2027 років.
План передбачає допомогу 2,1 мільйона людям і потребує 358,4 мільйона доларів. Його пріоритетами є опалення, ремонт пошкодженого житла, охорона здоров'я, захист, продовольча та грошова підтримка. Особлива увага приділяється людям, які живуть найближче до лінії фронту, евакуйованим, новопереміщеним та тим, чиє житло й інфраструктура постраждали від атак.
План охоплює період від жовтня 2026 року до березня 2027 року. Його поява ще до початку холодів показує, що гуманітарні організації очікують збереження значних ризиків для цивільного населення.
Минулої зими атаки на енергетичну інфраструктуру залишали сім'ї без електроенергії, тепла та води на дні, а подекуди й на тижні. Для людей поблизу фронту повторення такого сценарію може мати особливо тяжкі наслідки.
Для окупованих територій ризик ще складніший через відсутність стабільного незалежного доступу. Якщо буде пошкоджено системи водопостачання, опалення або електрики, можливості зовнішньої оцінки ситуації та швидкого реагування будуть обмеженими.
Ризик для гуманітарної інфраструктури
Проблема полягає не лише в тому, як доставити ресурси цивільному населенню. Під загрозою опиняється сама інфраструктура, через яку ця підтримка надходить.
У 2026 році удари по гуманітарних складах в Україні знищували запаси медикаментів, засобів гігієни, шкільних матеріалів та інших необхідних речей. Після таких атак організаціям доводиться повторно закуповувати ресурси, змінювати маршрути доставки та шукати безпечніші місця для зберігання.
ООН повідомляла, що розглядає можливість переміщення частини запасів у захищені або підземні приміщення. Це означає, що гуманітарним організаціям доводиться витрачати дедалі більше ресурсів на безпеку власної логістики, щоб зберегти можливість допомагати цивільним.
Скорочення фінансування збільшує вразливість
Окремим фактором залишається скорочення міжнародного фінансування. Міжнародний комітет порятунку повідомляв, що прогнозований бюджет його роботи в Україні на 2027 рік скоротився з 40 до 20 мільйонів доларів.
Це не означає припинення міжнародної підтримки України. У 2026 році міжнародні організації та окремі держави продовжують фінансувати гуманітарні програми. Проблема полягає в іншому: потреби залишаються довготривалими, тоді як доступне фінансування може змінюватися швидше.
На рівні всієї системи ООН у 2026 році на допомогу 4,1 мільйона найбільш уразливих людей необхідно 2,3 мільярда доларів. Окремий зимовий план потребує ще 358,4 мільйона доларів для підтримки 2,1 мільйона людей.
Для людей скорочення ресурсів може означати меншу кількість медичних виїздів, психологічних програм, можливостей для евакуації та підтримки у віддалених районах.
Що може змінитися восени та взимку
Станом на вересень 2026 року немає підстав говорити про зниження гуманітарних ризиків. Навпаки, офіційна статистика ООН показує зростання цивільних втрат. За перші вісім місяців року кількість загиблих і поранених була на 55% вищою, ніж за аналогічний період 2025 року.
Водночас повного прогнозу щодо зими немає. На ситуацію впливатимуть інтенсивність атак, стан енергетичної інфраструктури, температура, можливості евакуації та доступ гуманітарних організацій до найбільш небезпечних районів.
Однак підготовка вже триває. План ООН на осінньо-зимовий період розрахований на 2,1 мільйона людей, а його основними напрямами є тепло, житло, медицина, захист, їжа та фінансова підтримка.
Тому головний ризик полягає не лише в можливих нових ударах. Небезпечною може стати одночасна дія кількох факторів: пошкодження енергетики, перебої з водою, зруйноване житло, обмежений доступ медиків і скорочення можливостей гуманітарних організацій.
Гуманітарна криза не закінчується разом зі зміною лінії фронту
Зруйнований будинок не відновлюється після зміни контролю над територією. Пошкоджена лікарня не починає працювати автоматично. Людині, яка втратила доступ до води, тепла або ліків, потрібна допомога незалежно від того, де проходить лінія фронту.
Для цивільного населення на окупованих територіях особливо важливими залишаються доступ до базових ресурсів, медична допомога, захист від насильства та можливість безпечно залишити небезпечний район.
Для людей у прифронтових громадах головною проблемою стає поєднання постійної небезпеки та поступового виснаження місцевих ресурсів. Якщо одночасно пошкоджуються енергетика, водопостачання, дороги та медична інфраструктура, навіть кілька днів сильних морозів можуть мати серйозні наслідки.
Станом на вересень 2026 року точний масштаб майбутньої зимової кризи передбачити неможливо. Але наявні дані вже показують, що цивільні ризики залишаються високими, а в окремих показниках погіршуються. Саме тому підготовка до холодного сезону, безпечний доступ до постраждалих громад, захист критичної інфраструктури та можливість евакуації мають бути забезпечені до початку нової хвилі загострення.
Для людей в Олешках, прифронтових громадах та інших важкодоступних районах питання залишається конкретним: чи буде вода, їжа, тепло, ліки та можливість отримати допомогу тоді, коли вона потрібна.